26 квітня — день пам’яті про Чорнобильську катастрофу, яка 39 років тому сколихнула світ. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до забруднення радіоактивним цезієм майже 75% території Європи. Радіація досягла й США. Загалом долучилися до ліквідації катастрофи близько 800 тисяч людей.
У ліквідації наслідків лиха взяли участь близько 4 тисяч закарпатців, багато з яких, на жаль, сьогодні вже не серед живих. Станом на початок квітня 2025 року в Закарпатській області проживає майже 2 668 осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. З них 1610 осіб є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, серед яких 283 особи мають інвалідність, пов’язану з наслідками катастрофи.
Одним із ліквідаторів є Юрій Фущич, голова громадської організації «Союз Чорнобиль України» в Закарпатській області.
У 1986 році Юрій Фущич проходив службу офіцером Збройних сил у Мукачеві. Після аварії був направлений до Прип’яті як старший лейтенант, де входив до оперативної групи Прикарпатського військового округу, у складі якої діяла військова частина, яка дислокувалася у Новій Радці.
У Прип’яті Юрій Фущич два місяці поспіль організовував роботи з дезактивації. Завдання були різноманітні: скидання графіту, зняття і вивезення верхнього шару ґрунту, ліквідація заражених лісів, облаштування могильників для радіоактивних відходів.
За сумлінну службу отримав численні відзнаки від керівництва тодішніх Збройних сил СРСР.
Пан Юрій розповідає, що у ліквідаторів були дозиметри, однак за показниками дози радіації тоді майже не стежили. Після певного терміну роботи учасників деяких направляли на лікування в госпіталі, колишнього Союзу, зокрема, і до Москви.
Роботи на станції виконували шахтарі, пілоти вертольотів, військові та пожежники. Переважно військові скидали графіт і залишки палива (чергувалися протягом кількох хвилин). Шахтарі копали шахти, а пілоти вертольотів скидали пісок з повітря.
У складі військових частин були представники різних куточків Союзу: закарпатці, донеччани, білоруси, москвичі, киргизи та інші. У військових частинах Закарпаття також служили військові з різних республік колишнього СРСР; в одному взводі могло бути до 15 різних національностей.
Після Чорнобиля Юрій Фущич проходив тривале лікування, зокрема за кордоном. Більшість перших ліквідаторів загинули від променевої хвороби та інших ускладнень того ж року. Радіація завдавала значної шкоди організму: часто доводилося переливати кров, лікування було тривалим і складним.
Як розповідає Юрій Фущич, військові частини, які дислокували на Закарпатті, входили до складу Прикарпатського військового округу. Найбільший шпиталь цього округу знаходився у Львові. Крім того, потужний військовий госпіталь був розташований у Мукачеві, невеликий батальйон — в Ужгороді, де також лікували закарпатських ліквідаторів.
Радіація, яка впливала через випари, викликала першочергово симптоми у горлі: сухість, печіння. Часто ознаки опромінення проявлялися не одразу. Проте у випадку значного опромінення летальний наслідок настав швидко.
«Радіація — це ворог, якого не відчуваєш. Ти просто дихаєш нею. Навіть у респіраторах солдати не були повністю захищені від шкідливого впливу», — зазначає Юрій Фущич.
Довідково:
Для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи були залучені величезні технічні та людські ресурси. Аварія торкнулася мільйонів людей: майже 3,5 мільйона осіб постраждали від безпосереднього впливу катастрофи та її наслідків. Через радіаційне забруднення 160 тисяч громадян із 129 населених пунктів змушені були залишити свої домівки та переселитися в інші регіони.
Площа українських лісів, яка зазнала радіоактивного забруднення, становить близько 3,5 мільйона гектарів. На території площею 157 тисяч гектарів будь-яка господарська діяльність була заборонена.
