Дмитро Срібний – військовий, який сьогодні проходить реабілітацію на Закарпатті. Під псевдонімом Tom Strobe нещодавно видав альбом української сучасної електронної музики «Dolly The Sheep». Дмитро є одним із найбільш касових саунд-продюсерів електронної музики в Україні, нині співпрацює з провідними міжнародними лейблами.
Перші кроки в музичній кар’єрі припали на шкільні роки. Згодом була вимушена пауза, пов’язана з життям в окупованому Донецьку, пережиті катування в «ДНР» за українську позицію та тривала реабілітація.
Сам Дмитро родом із Донецька. Стати діджеєм хотів ще під час навчання в школі, коли однокласник поділився диском із програмою для написання музики. Тоді й були перші творчі спроби, проте посилено займатися музикою спонукали події у 2013 році після строкової служби в аеромобільній десантній бригаді (зараз уже 79-та десантно-штурмова бригада).
«Після служби я повернувся на Батьківщину, мене тоді кинула дівчина і я в той час з необережності зламав ногу. Сидів вдома, писав музику весь час. У 2014-му році в мене вже був перший комерційний реліз на лейблі. Тоді це було велике досягнення. У соцмережах часто викладав свою музику, потім познайомився з провідними музикантами. Згодом мене почали називати музичним конвеєром – потрапив на Monstercat Silk та Armada Music. Так тривало до 2016 року», – розповідає військовий.
У 2018-му році Дмитро вимушено переїхав проживати в Дружківку, після того, як його в «ДНР» спіймали та закрили в ізоляторі на 30 діб за проукраїнську позицію – вигукнув «Слава Україні» в центрі Донецька на день росії. Почалася суперечка з таксистами. Хтось почув, як він критикує тамтешню владу.
«Місцеві викликали поліцію, почав тікати. Були постріли і ось я вже з синцем від прикладу опинився в машині. Одну ніч провів у райвідділку, потім мене забрали інші структури на зразок російського ФСБ. Там душили пакетом, погрожували зброєю, сексуальним насиллям. Всі, хто заходив у кабінет, запитували «Можна бити?», і били. Провів тиждень в ізоляторі, згодом відправили на поліграф. Там зрозуміли, що я не той хто їм потрібен», – зазначає Дмитро.
Він додає, що в телефоні знайшли лише фото з українською символікою та відео, де спілкується українською мовою, тож не підтвердили факти партизанської діяльності (здавання позицій).
Дмитро провів 30 діб в ізоляторі, після чого його відпустили без особистих речей (спецслужби привласнили значну суму коштів військового). Повернувся до батьків, які навіть не знали весь цей час де перебував їхній син. Проте поліція на роботу Дмитра все ж відправили листа з приміткою, що затриманий за статтею «Ворог народу».
Музикант прийняв рішення негайно виїжджати з окупації. Для цього продав лейбл та переїхав до своєї тітки. Працював на заводі, паралельно продовжував займатися музичною діяльністю, однак це було складно після травм катування.
В Ужгород Дмитро переїхав у 2022-му році. Повномасштабне вторгнення зустрів у потязі 24 лютого, але перше знайомство з місто було ще в 2021-му році, коли виступав у Закарпатському обласному художньому музеї ім. Йосипа Бокшая. Тоді місто сподобалося своїм комфортним ритмом.
«Тут затишно і почував себе як вдома. У 2022-му разом з культурним центром «Alive» організовували різні заходи на амфітеатрі, зараз це концертний простір. Згодом цілий рік займалися культурною та концертною діяльністю», – зазначає Дмитро.
Мобілізувався військовий у 2023-му році в 80-ту окрему десантно-штурмову Галицьку бригаду ДШВ, служив на Донбасі – приймав участь у боях за Кліщіївку та Іванівське у Бахмутському районі.
У той час у музичній карʼєрі продюсера була пауза. Після поранення військовий звернувся до спеціалістів з приводу своїх психологічних травм. Лікарі встановили діагноз – глибокий ПТСР (з тривожно-депресивним і параноїдальним синдромами).
Дмитро розпочав реабілітацію в центрі Unbroken у Львові: «Там мені дали друге життя. Під час першої реабілітації написав дві композиції. Одну назвав Unbroken, присвятив цьому центру. Друга композиція «Therapy», бо ходив постійно на терапію. І вже на четвертій-п’ятій реабілітації створив новий альбом, приурочений до річниці весілля. А ще в одній з композицій записав сміх власної дитини, наповнив власними сенсами», – розповідає музикант.
У творчості Дмитро використовує український фолк – елементи української народної музики в більш сучасній обробці.
Також військовий випустив власний мерч – футболки. Для презентації альбому «Dolly The Sheep» Дмитро створив футуристичні лапки для овечки Доллі й ноги юнаку. Згодом вийшло так, що ветерани їх асоціювали з протезами. На реабілітації для них та їхніх дружин це стало неабиякою підтримкою. Зокрема, Дмитро влаштовував виступи для військових під час реабілітації в центрі. Навіть створював музику в колаборації з побратимами. Його знайомий грав на сопілці чи підігрував під композиції на клавішах.
«Мій крайній альбом про життя, виживання, любов, про всі емоції, котрі міг відчути військовий або людина, котра пережила полон, окупацію. Він також про відновлення життя, всі ці емоції, котрі не міг проявити десь там в окупації. Емоції, які пережив на бойових завданнях. Усе, що пов’язано з людськими стражданнями, з щастям. Кожні композиції написані в різних стилях і несуть за собою якусь своєрідну емоцію чи їх суміш», – наголошує Дмитро.
У музиканта вже вийшло п’ять великих альбомів, десятки міні-альбомів й видано на різноманітних лейблах 155 синглів. Зараз працює над своїм лейблом – прагне зробити місток між Україною та Європою. Співпрацює з музикантами з Києва, Германії, Нідерландів, Сполучених Штатів, повністю переходить до незалежної музичної діяльності.
Послухати виступи в Ужгороді можна на станції Уж, адже військовий організовує Ambient вечори.
