Ужгород – місто з багатою історією та культурними традиціями, яке постійно розвивається та адаптується до нових реалій. Поряд із збереженням історичної спадщини та розбудовою сучасної інфраструктури, важливе місце посідають ініціативи, котрі сприяють розвитку креативних індустрій та підтримці локальних талантів. Одним із таких осередків, яке успішно функціонує в місті, є унікальний арт-простір «Ліс». Він став не просто місцем для творчості та покупок, а й осередком підтримки місцевих крафтовиків та збереження регіональних традицій, особливо в період повномасштабної війни, коли потреба в таких місцях стала особливо гострою.
Від «Cactus Bro» до «Лісу»: народження ідеї
Історія арт-простору «Ліс» розпочалася задовго до його офіційного відкриття, з захоплення засновниці й керівниці Юлії Дуб сукулентами та керамікою. Цей інтерес, котрий виник у Києві та згодом переріс у хобі під назвою «Cactus Bro», спонукав до вивчення фітодизайну та озеленення. Юлія регулярно приїжджала до Ужгорода, організовуючи тут ярмарки під назвою «Uzhhorod Plants Market», які з часом збагачувалися різноманітними крафтовими виробами. Ці ярмарки стали першими кроками до формування нинішнього арт-простору.
Переломним моментом став початок повномасштабного вторгнення. Юлія, яка на той час жила в Києві та мріяла про власну майстерню, була змушена переїхати до Ужгорода. Вона одразу ж долучилася до волонтерського руху, спочатку намагаючись працювати в Русі підтримки закарпатських військових, а потім у «Совиному гнізді», де надавали гуманітарну допомогу. Спостерігаючи за втомленими переселенцями, особливо за жінками з дітьми, Юлія усвідомила критичну потребу у створенні світлого та творчого простору для дітей, щоб відволікти їх від гнітючої реальності війни.
Цей досвід волонтерства та подальша робота в міжнародній організації, котра працювала з переселенцями, ветеранами та сім’ями загиблих, лише посилили розуміння необхідності створення такого місця. Юлія та її оточення відчували гостру потребу у просторі, де можна було б хоча б на годину-дві відволіктися від контексту війни. Оскільки культурні заклади майже не працювали, виникла ідея створити мультифункціональний простір, який міг би адаптуватися під різні завдання.
Паралельно зростала громадська організація «Творчі волонтери», котра спочатку працювала з дітьми, а потім почала організовувати благодійні ярмарки. Ці ярмарки дозволили залучити велику кількість крафтовиків, що, своєю чергою, відродило хобі Юлії та дало поштовх до планування майбутнього. Вона почала обговорювати з крафтовиками ідею відкриття простору, де вони могли б реалізовувати свої вироби.
Народження «Лісу» та перші кроки до успіху
Початковою ідеєю було назвати простір «Фріда», на честь Фріди Кало, що мало символізувати силу та мистецтво. Проте назва не знаходила відгуку в Юлії. Перебуваючи на Драгобраті, серед гір та лісу, вона відчула наповнення та заспокоєння. Тоді й народилася ідея назви «Ліс», яка відображала її особистий зв’язок з природою та відчуття сили. Концепція візуалізації простору, включно з дизайном стіни, швидко сформувалася в її уяві.
Приміщення для арт-простору було знайдене за доступною ціною, а його власник виявився дуже лояльним, розуміючи виклики воєнного часу. Навіть не маючи одразу коштів на оренду, Юлія зробила «стрибок у невідоме», почавши активно облаштовувати приміщення. Початково Юлія інвестувала власні кошти із зарплати, згодом з’явилися грантові можливості. Перший грант був отриманий від фонду «Жіночі можливості в Україні», що дозволило закупити стелажі та високі столи для майстер-класів. Незважаючи на труднощі з підрядниками, цей крок дав значний поштовх для розвитку.
Згодом, отримавши кошти від держави за програмою «Власна справа» на суму 250 000 гривень, Юлія змогла найняти двох працівників, що стало додатковим стимулом для розвитку бізнесу. Наявність зарплатні та орендної плати створила сильну мотивацію для пошуку додаткових проєктів та майстер-класів, щоб забезпечити стабільний дохід.
Далі були інші грантові можливості, зокрема від організації «Неємія», що дозволило закупити проектор, іншу техніку для кінопоказів та презентацій, а також стільці. Загалом, значна частина інвестицій в арт-простір – це грантові кошти (понад півмільйона гривень), а також власні заощадження та доходи від додаткових проєктів. Юлія відзначає, що її підхід відрізнявся від класичного бізнес-планування, адже «Ліс» сприймався більше як соціальний проєкт – місце для збору людей та проведення майстер-класів. Метою було створити стабільну платформу, яка б згодом могла забезпечувати дохід.
Крамниця «Лісу»: Вітрина локального крафту
Центральне місце в арт-просторі «Ліс» посідає крамниця, яка є справжньою вітриною для українських, а особливо закарпатських, майстрів. Значна частина її асортименту – це власне виробництво Юлії та її команди, а також унікальні вироби понад 50 майстрів, які реалізуються під брендом «Ліс» (документи на реєстрацію торгової марки вже подані).
Місія крамниці – поступово змінити ринок сувенірів на Закарпатті, витісняючи дешеві китайські товари якісними та цінними локальними виробами. Юлія Дуб переконана, що місцеві виробники не є конкурентами, а навпаки – партнерами, які спільно формують ринок та виховують у споживачів бажання купувати українське. На відміну від Львова чи Києва, де культура споживання локального крафту вже досить розвинена, Закарпаття ще тільки наздоганяє цей тренд.
«Мені хочеться, щоби ми тут, на Закарпатті, не відставали. Ми на периферії, і в цьому плані ця хвиля має до нас дійти. І от коли вона до нас дійде, ми мусимо бути готові щось запропонувати. Тому що, якщо ми не будемо щось пропонувати, вона просто пройде далі», – наголосила Юлія Дуб, підкреслюючи стратегічну важливість розвитку місцевого виробництва.
Розвиток та підтримка крафтових виробників
Важливим елементом діяльності «Лісу» є організація благодійних ярмарків, які, окрім збору коштів на потреби ЗСУ (всі кошти від учасників спрямовуються на потреби війська), виконують ще одну ключову функцію – розвиток культури якісного крафту та витіснення з ринку масового «китайського ширвжитку».
Юлія зазначає, що за час проведення ярмарків суттєво змінився і зовнішній вигляд учасників, і їхній підхід до презентації продукції. Багато хто відкрив ФОП, покращив оформлення своїх робочих місць, що свідчить про формування власних брендів. Це є проявом розвитку мікроекономіки, що дає людям можливість реалізовуватися через свою працю, підвищуючи їхнє задоволення життям.
Хоча формат крамниці у центрі міста вимагає вищої якості товарів порівняно з ярмарками, це стимулює виробників постійно покращувати свою продукцію. Це, своєю чергою, дозволяє їм виходити на ширший ринок, оскільки якісні вироби з «Лісу» потім потрапляють і в інші сувенірні крамниці. Юлія помічає позитивні зміни в асортименті інших магазинів, де все частіше представлені українські та локальні бренди.
«Коли в мене запитають, чому десь така сама свічка коштує, наприклад, на 50 грн дешевше, я скажу: “Тому що ви ці 50 грн заплатили умовно дяді Васі з-під Мукачева, ще одному локальному виробнику, який надає бджолиний віск. Цим підкреслюється, що купуючи продукцію в «Лісі», споживач підтримує не лише якість та екологічність, а й ціле коло людей, які локально створюють робочі місця та якісний продукт», – наголошує Юлія Дуб.
Колекція «Зв’язок»: Історія та традиції Закарпаття
Одним із прикладів унікальної продукції «Лісу» є колекція свічок з бджолиного воску під назвою «Зв’язок». Презентація цієї колекції відбудеться 1 серпня. Вона має глибокий особистий та регіональний сенс. Початок повномасштабної війни спонукав Юлію звернутися до власного коріння та українських традицій. Спогади дитинства, проведені у селі з прабабусею, яка вміла обробляти вовну, стали натхненням для створення колекції.
Під час мандрівки до села своєї бабусі, Юлія знайшла прабабчину куделю – палицю для прядіння вовни, що стало символом зв’язку поколінь. Ця колекція свічок присвячена закарпатському вівчарству та містить історії про прадіда-вівчаря, побут жінки вівчаря (прабабусі), вівчарських собак та гуню. Тексти для колекції написав краєзнавець Михайло Маркович, автор книги «Ватра в Карпатах». Дизайн розробляла закарпатська художниця Олександра Федоришина, а упаковка друкується також на Закарпатті.
«Ця колекція свічок – це мій особистий зв’язок з предками, але це і зв’язок усього краю з тими традиціями, які були і зараз лишаються, хоча трішечки видозмінені. Це ниточка, яка може протягнути нашу історію», – ділиться Юлія Дуб.
Юлія прагне, щоб крафтові вироби на Закарпатті несли в собі розповіді та цінності, підтримуючи локальних виробників і створюючи культуру споживання якісного, екологічного та місцевого продукту. Вона переконана, що такі ініціативи допомагають зберегти унікальну історію Закарпаття в цікавому форматі для сучасних та майбутніх поколінь, сприяючи розвитку якісного суспільства.
