Історія ужгородського бренду Lebet почалася з ризикованого, але щирого рішення – на початку повномасштабного вторгнення засновниця Марина Гутлебет відмовилася від перепродажу готових товарів на користь власного виробництва. Попри відсутність профільної освіти, але завдяки великому бажанню створювати автентичний продукт, вона зуміла з нуля побудувати в Ужгороді майстерню, де кераміка народжується з ідеї та перетворюється на мистецтво.
Сьогодні цей проєкт поєднує в собі професійне лиття посуду, затишну студію для ліпки та амбітну ціль – вивести закарпатське ремесло на світову арену дизайну.
Технологічний цикл: від авантюризму до світової арени
Шлях до першої професійної колекції починався з експериментів у невеликому приміщенні, де перша піч стояла поруч із робочим столом. Марина згадує, що початковий етап був сповнений «здорового авантюризму», адже досвід доводилося здобувати вже у процесі роботи, буквально розгадуючи таємниці випалу та глазурування. Важливим кроком стало залучення професійного скульптора Володимира Павлюка, що дозволило команді перейти від ручного формування до складного лиття у гіпсові форми.
Виробничий процес у Lebet сьогодні – це тривалий цикл, що може тривати до пів року. Він охоплює моделювання, численні тести на міцність, боротьбу з технічним браком та підбір якісних італійських матеріалів. Використання шамотної маси з Донбасу та випал при температурі 1200°C роблять вироби надзвичайно міцними. Марина наголошує, що ціна кожного предмета – це не просто цифра, а відображення вартості сировини, дорогої електроенергії та праці всієї команди.
«Я не кераміст, я – візіонер. Моя суперсила – зібрати людей, компетентних у своїй справі: від талановитого менеджера до професійних фотографів та художників. Разом ми створюємо продукт поза часом», – зауважує пані Марина.
Культура ремесла та соціальна взаємодія
Окрім великого виробництва, бренд активно розвиває культуру ручної ліпки як особливий вид творчого дозвілля. На базі студії Lebet проходять майстер-класи, де кожен охочий може навчитися створювати кераміку без гончарного кола. Це медитативний процес, де людина крок за кроком ліпить форму з глини, що в умовах постійної напруги стає справжньою терапією. У студії панує енергія творення, де навіть новачки за дві години створюють свої перші авторські вази чи фруктівниці.
Наступним кроком у розвитку студії стане запуск спеціальних боксів для домашньої ліпки. Проєкт передбачає набір глини, інструменти та детальні відеоінструкції, щоб кожен міг відчути себе майстром у власному домі. Готовий виріб можна буде відправити назад у майстерню для професійного випалу, що стирає будь-які кордони між виробництвом та поціновувачами бренду в інших містах.
«Ліпка – це справжня терапія, бо ти дві години фокусуєш увагу тільки в одне. Мені важливо дати людям можливість повірити в себе через таку сферу: “Я ніколи не ліпила, але я змогла це створити”. Це дивовижне відчуття», – підкреслила Марина Гутлебет.
Філософія бренду та експортний потенціал
В основі Lebet лежить ідея усвідомленого затишку та відмови від мас–маркету. Марина переконана, що посуд, яким ми оточуємо себе вдома, безпосередньо впливає на наш внутрішній стан і настрій. Саме тому кожна колекція має свій символізм: наприклад, у великодніх серіях засновниця звертається до автентичних християнських сенсів, закладених у традиціях її рідного села Худльово, замість того, щоб слідувати типовим трендам.
Сьогодні географія продажів ужгородського посуду охоплює не лише Україну, а й Канаду, США та Данію. Визнання у Копенгагені, який вважається світовою столицею дизайну, стало для Марини підтвердженням правильності обраного шляху. Попереду на команду чекає оновлення власної кав’ярні в Ужгороді, де інтер’єр стане візуальним продовженням філософії бренду – бути ніжним, сильним та креативним одночасно.
«Створювати щось із нічого та шукати в собі внутрішні сенси – це для мене завжди на першому місці. Я буду займатися керамікою навіть тоді, коли це не буде приносити фінансового результату, бо це моя природа і моя сутність», – підсумувала Марина Гутлебет.
