В Ужгороді діє меморіальний будинок-музей народного художника України Андрія Коцки, створений ще у 1987 році. Він став другим на Закарпатті меморіальним будинком після музею Федора Манайла, який заснували на десять років раніше.
Спершу будівля на вулиці Вінничній 20 (з 1945 року) функціонувала як майстерня українського живописця, а вже у 1952-му митець переїхав сюди з родиною і проживав тут до своєї смерті у 1987 році.
Вирішальну роль у створенні такого автентичного музею відіграла Ганна Коцка.
«У художника не було прямих спадкоємців. Він недовгий час був одружений. Після його смерті рідна старша сестра вирішила, що буде правильно створити меморіальний музей. Вона безкоштовно передала державі все: будинок, меблі, полотна. Сама ж перейшла жити в цокольний поверх цього будинку і проживала там до своєї смерті у 1994 році. Водночас музей уже працював з 1990-го», – зазначає Валентина Червеняк, старша наукова співробітниця, яка працює в музеї з 1999 року.
Територія навколо будинку дуже велика. Особлива цікавинка – унікальний сад художника: тут росте багато плодових дерев, є екзотичні рослини з Китаю та Японії, а лози винограду майже повністю обвили стіни будинку. Приміщення збудували ще в 1930-х роках, у період Чехословаччини. Це житло нетипове: всередині є велике горизонтальне вікно та просторий вихід на терасу.
Експозицію музею працівники вибудували хронологічно. Біографічний розділ інформує про життєвий і творчий шлях митця. Є меморіальна житлова кімната, інтер’єр якої витримано в стилі 1930-1940-х років ХХ століття.
У меморіальній майстерні зберігається колекція кераміки, палітри, фарби, пензлі – усе, як було за життя художника. Тут представлені пейзажі різних повоєнних десятиліть, панорами природи. У майстерні інтер’єр загалом не змінювали, однак експонати розмістили компактніше: частину полотен перемістили, а стелажі – переорганізували.
У фондах музею представлено дуже багато живописних робіт художника, графічних творів та ескізів. Також діють книжкові експозиції з особистої унікальної бібліотеки художника.
«Нею можуть користуватися студенти, або ті, хто навчається чи готує наукові праці. Більшість книг стосуються художнього мистецтва, але є й художня література. Це книжки, які Андрій Андрійович купував за життя. Він знав багато мов, бо навчався в Римській академії: за два роки опанував італійську, зокрема, спілкувався українською, угорською, словацькою. Також у бібліотеці є журнали різними мовами: періодика з 1940-х до майже 1980-х років», – розповідає пані Валентина.
Експозицію оновлюють до Міжнародного дня музеїв (18 травня) та до дня народження художника (23 травня). Виставляють також особисті світлини митця. До кожної роботи додають історію: кого зображено, коли створено, яка її назва. Частину назв роботам художник визначив ще за життя, коли готував до виставок, інші – сформували за тематикою.
Андрій Коцка працював у різних техніках: живопис, графіка (олівець, вугілля, акварель). Тематика також різноманітна. Нині триває експозиція «Квітковий калейдоскоп» – нетипова для його творчості, адже натюрмортів митець писав небагато, частіше зображав людей рідного краю та природу.
Художник співпрацював із Закарпатським хором – розробляв індивідуальні народні костюми для артистів. До цієї роботи ставився відповідально: добирав колір, вишивку, відтінки так, аби вони пасували конкретній людині, для якої створювали вбрання.
Із часів пандемії музей набув популярності серед туристів, зокрема через посилення внутрішнього туризму. У період повномасштабного вторгнення інтерес до меморіального будинку помітний ще з боку внутрішньо переміщених людей, які прагнуть краще пізнати край, у якому живуть. Натомість іноземних туристів до початку повномасштабного вторгнення було більше.
Екскурсії проводять для різних вікових категорій. Для дітей їх адаптують: менше уваги приділяють біографічним деталям, натомість більше розповідають про самі роботи (що зображено і якими засобами).
Музей працює щодня, крім понеділка. Відкритий також у неділю в другій половині дня.
У музеї можна проводити презентації книжок, однак у форматі камерних заходів. Останнім часом серед молоді популярні тематичні фотосесії на території музею.
