Майстриня Олена Селезньова зробила відродження автентичних народних традицій одним із головних пріоритетів своєї діяльності. Самостійно опанувавши давнє українське ремесло виготовлення ляльок-мотанок, активно ділиться знаннями — проводить майстер-класи для всіх, хто прагне глибше пізнати свою культуру.
У межах фестивалю «Сакура-Фест 2025» в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту за донат майстриня з Харкова, яка вже три роки проживає на Закарпатті, проводила майстер-класи з виготовлення ляльок-мотанок «Кізоньки з ниток». До фесту долучається вже третій рік поспіль. Цьогоріч вперше провела свої заходи на території скансену.
«Відвідувачі мають змогу не лише спробувати зробити ляльку “Кізоньку з ниток”, а й послухати історію виникнення мотанок, придбати готові вироби. Особливо тішить, що цим цікавляться діти й молодь. І коли передаєш часточку знань, тягнеш ту ниточку з минулого. Від цього стає тепліше на душі. Виготовляю традиційні ляльки з тканин, ниток, змотані вручну так, як це було здавна», — ділиться Олена Селезньова.
До майстер-класу могли долучитися всі охочі незалежно від віку. Матеріали використовувалися лише натуральні: нитки, тканина, стрічки. Щоб полегшити процес, майстриня підготувала заздалегідь заготовки — нитку намотувала на шматок картону. Це була основа для майбутньої ляльки.
Мотанка — одна з найдавніших іграшок, їй понад 5 000 років. За словами майстрині спершу її виготовляли для дітей: мама, яка працювала на полі, створювала лялечку з тканини й патичка, всередину вкладали хлібчик. Згодом до виробу додавали ручки, іграшка ставала схожою на справжню ляльку.
Пізніше мотанка набула сакрального значення: її почали створювати як оберіг чи для обрядових дій. Лялька з соляним хрестом на обличчі символізувала єдність жіночого й чоловічого начал, народження, сім’ю. Такі мотанки виготовляли на свята або для важливих подій.
Наприклад, оберіг для вдалого заміжжя робили без ручок — це символізувало скромність дівчини. Вона мала бути яскравою, ошатною, з фартушком, за яким ховалися ручки. На ляльці зав’язували сім комірців, кожен з яких був пов’язаний із побажанням щодо майбутнього чоловіка: «щоб був багатий», «щоб був красивий», «щоб був працьовитий» тощо. Таку мотанку виставляли на підвіконні як сигнал для наречених, що дівчина готова до заміжжя.
Справжні мотанки — це ті, які виготовляються шляхом змотування. Адже слово «мотанка» походить саме від дієслова «мотати». Проте зараз часто виготовляють «муляж» на який вже додають одяг. Існує також вузлова лялька, де образ створюється шляхом зав’язування вузликів.
Пані Олена створює й авторські варіації — додає до виробів намиста, стрічки, золоті «ложечки-загребушки», які символізують добробут, оскільки такі мотанки часто роблять на прибуток і бізнес.
«Я давно захоплююся цим ремеслом. Приїхала сюди з початком війни. Довго не могла себе знайти. Якось гуляла скансеном, познайомилася тут дівчатами, а згодом і з керівництвом. Ляльки роблю давно, вчилася самотужки по книжках, відео, дивилася майстер-класи. Зараз поєдную щось авторське, щось зі східних областей України, щось із західних. Це дуже надихає», — розповідає майстриня.
Олена Селезньова неодноразово брала участь у міжнародних виставках ляльок-мотанок, зокрема в музеї-скансені.
