Фісташкові паски, шоколадні панетоне, крафіни та навіть паска «Сакура» — рожева всередині, з полуницею та сублімованою малиною. Усе це пече ужгородка Емілія Євтушенко, яка ось уже три роки активно веде кулінарний блог. Авторські рецепти поєднують у собі і сучасні смаки, і традиційні елементи — саме такою є філософія Емілії.
«Багато людей повертаються до традицій. Подорожують більше Україною, цікавляться, звідки пішли ті чи інші рецепти. Водночас молодь починає реалізовувати якісь свої ідеї — і так з’являються різні авторські рецепти. Зараз уже готують паски з дубайським шоколадом та солодощами пішманіє», — зазначає пані Емілія.
Зберігати унікальність — один із пріоритетів. Так виникла улюблена вже для ужгородців паска «Сакура», оскільки саме цей рецепт найбільше цікавить господинь, котрі звертаються до авторки. Емілія пропонує курси, на яких можна навчитися готувати п’ять різних пасок: мегашоколадну, закарпатську традиційну, сирну, паску «Сакура» та панетоне.
Паски бувають на тістовій основі, з різними начинками, які вже можна обирати відповідно до вподобань: заварний крем, вишні у своєму соку, фісташки. Панетоне готують із шоколадом, цукатами та сухофруктами. Є й сирна паска — «Пташине молоко» — із філадельфією, білками і згущеним молоком усередині. Паска й панетоне — різне. У пасці менше жовтків і масла, вона не вимагає такого сильного вимішування. Для панетоне зазвичай використовують спеціальне борошно, цю випічку не зрівняти ні з чим. Потрібно довго вимішувати, додавати багато жовтків, охолоджувати у перевернутому вигляді, аби зберегти повітряну структуру. Тісто має бути як слайм.
Пані Емілія до пасок додає найрізноманітніші інгредієнти — навіть матчу. Готує крафіни із сухофруктами, цукатами — хоч сама ізюм не любить.
«Я люблю крафіни — вони як сінабон. Розкатуємо тісто, мастимо маслом, присипаємо какао з цукром, закручуємо равликів. Це гарно виглядає й завжди вдається», — розповідає кулінарна блогерка.
Також експериментує з глазур’ю: використовує білкову або маршмелоу. Остання дуже проста в приготуванні. Її потрібно просто розтопити в мікрохвильовці і обмокати паску. Прикрашають випічку макарунами, мигдалевими пластівцями. Колоски, квіти, хрестики з тіста — усе це надає сучасним паскам етнічної автентики.
Сама ж блогерка на Великдень збирається готувати закарпатську паску з колосками, яку колись пекла бабуся. Щодо наповнення кошика, то зазвичай кладуть пікницю, шовдарь, крашанки, традиційну паску, солодку й солону грудку, масло, сіль і домашнє вино.
Першу паску пані Емілія спекла три роки тому — до того цим займалася бабуся. За словами кулінарної блогерки, щоб зробити добру паску, потрібно щонайменше пів дня. А в підготовці до Великодня пече їх уже три тижні поспіль щодня. Спочатку розробляє рецепт, потім удосконалює його, згодом знімає відео, щоб поділитися з іншими. Уже є чимало рецептів на її сторінці.
Раніше Емілія працювала логістом, однак шукала спосіб, який допоможе медитувати — у цьому допомогло випікання хліба.
«Бувало, що доводилося вантажити 40 фур у тиждень. Це було дуже стресово. Хотілося чогось творчого. І я подумала: що люди роблять щодня? Їдять. У нашій родині всі люблять готувати. Тато з Полтавщини — у нього цікаві рецепти. Я вирішила вести кулінарний блог. Якщо в рецепті є слово “лінивий” — роблять усі!» — жартує Емілія.
Раніше була хвиля цікавості до випікання хліба на заквасці. Блогерка сама придбала курс і розчарувалась — були лише відео й текст. Захопилася процесом, навіть пройшла навчання в Італії — на підприємстві, де виробляють борошно. Пекарі показали, як вирощувати закваску, як її підтримувати. Подарували закваску, якій 50 років і яка передавалася в родині три покоління.
Так і народилася ідея — ділитися знаннями з іншими. Проте Емілія надає не просто рецепти, а навчає розуміти тісто. Згодом людина, яка пройшла курс, може втілювати авторські ідеї випікання. Усе — у форматі коротких відео до 15-20 хвилин та з чатом підтримки.
«Я можу випікати з 8 ранку до ночі. Мій нещодавній рекорд за один день — замісила тісто на 12 пасок та 12 панетонів. Відчуваю, що це моя справа, і повністю їй віддаюся», — підсумувала Емілія.
