Закарпатці здавна дбайливо зберігають свої автентичні традиції. Ці цінності передаються з покоління в покоління, однак у кожному районі області та навіть родині є свої особливості святкування. Про Святвечір на Свалявщині розповідає місцевий житель Мирослав Мішко.
Закарпатець каже: у його сімʼї в цей день на стіл подають лише пісні традиційні страви. Готують їх бабуся та мама. Напередодні Різдва зазвичай споживають картопляне пюре з грибною підливою, асорті з маринованих закарпатських грибів (топольові, ліскові, білі), готують також пасулю підбивану, дзьобачку, смажену рибу та тушковану капусту.
Із солодкого цього вечора можна поласувати пончиками. За словами Мирослава, у їхній сім’ї зазвичай подають їх без начинки, а зверху присипають цукровою пудрою. З напоїв можуть споживати трішки освяченого вина.
До вечері зазвичай утримуються від їжі або ж обмежуються пісними стравами.
У цей день особливо почесне місце займає керечун – різдвяний хліб, який ставили поряд з святковим столом. Знизу під хліб стелили солому, а всередину ставили свічку. Керечун зазвичай не їли, однак він стояв у будинку до завершення різдвяних свят, а згодом годували ним свійських тварин.
Як зазначає Мирослав, перед трапезою вся сім’я спільно молиться, потім промовляє «Христос рождається», а після відповіді «Славімо Його» уже сідають за стіл.
«Вечеря на Святвечір починалася обов’язково з того, що дідусь приносив у будинок сіно й промовляв тричі поспіль: “Дай Боже щасливий Святий вечір”, а ми у відповідь: “Дай Боже” – теж тричі. У дитинстві стелили багато сіна під стіл, туди кидали лісові горішки, а ми з сестрою шукали їх наввипередки, аби була вдача весь наступний рік. А ще дідусь колись обв’язував навколо ніжок столу з святковою вечерею ланцюг, аби він зійшовся. Це символізувало єдність родини, для цього всі мали ставити ноги на цей ланцюг. Такі традиції села Неліпино на Свалявщині, де народився дідусь», – розповідає Мирослав.
Після вечері вся родина співала різні колядки, серед яких: «Дивная новина», «У полі, у полі», «Небо і земля, Рожденство», «Святий вечір», «Коли звізда ясна». Також є звичай залишати їжу на одній тарілці та всі прибори. Це символічний знак уваги до родичів, які вже відійшли у вічність.
Уже на саме Різдво у будинках закарпатців колядують бетлегеми, які відтворюють сценку – церковні епізоди про народження Христа – у відповідних автентичних костюмах. На Свалявщині серед героїв – пастирі, Ірод, ангели, а також «баба» і «дідо».
Бетлегеми мають із собою макет храму – цю фігурку виготовляють самостійно. Колядують і розігрують сценку молоді хлопці до 15 хвилин, не оминаючи жодного будинку. Коли йдуть вулицями, сповіщають про це чінговами (дзвіночками), аби господарі встигли підготуватися до приходу.
У різдвяний ранок до господарів також приходять двоє колядників, які збирають «буксу» (пожертву) на храм.
