У гірському селі Порошково на Закарпатті функціонує успішне сімейне господарство «Карпатська форелька», засноване родиною Печко. Власник ферми, Володимир Печко, не лише вирощує промислові види риб, а й займається збереженням аборигенних лососевих.
Запуск, криза та екологічний стандарт
Ідея створити власне господарство з’явилася у Володимира Печко, коли йому було трохи за 20. Конкретно рибою він почав займатися з 2017 року, коли забетонував перші ставки. У 2018-2022 роках господарство простоювало, але на початку повномасштабної війни Володимир повернувся і відновив розвиток бізнесу.
Як пояснює власник, весь успіх рибництва залежить від чистоти та якості води.
«Увесь функціонал бізнесу зав’язаний на одній основі – це вода. Вода для форелі має бути чистою, насиченою киснем, мати належний температурний та хімічний склад. Якщо немає якісної води, розвитку не буде», – підкреслює він.
Проблема з водою стала критичною після 2016 року, коли потічок, що живить господарство, різко зменшив свій дебіт. Це змусило Володимира шукати нестандартні інженерні рішення, розробивши рециркуляційну систему: вторинну чистку води, збагачення киснем та аерацію.
«Усе доходив сам, повністю сам, шляхом власного досвіду, практики і вкладених грошей. На той момент не було ані знань, ані підказок, ані необхідної інформації. Усі процеси розробляв практично самостійно», – розповідає пан Володимир.
Через літній мінімум водного дебіту, максимальний обсяг виробництва на господарстві становить лише 7 тонн на рік.
Унікальні види та стандарти якості
На фермі «Карпатська форелька» вирощують рибу, що належить до родини лососевих: райдужну форель, золоту (яка є природним альбіносом), а також американський вид голець. Голець вважається одним із найцінніших видів риб за вмістом омега-3 та амінокислот, навіть більш цінним, ніж форель.
«Смак і якість м’яса формуються завдяки кормовій базі та воді. Потрібна максимальна проточність води, хороший хімічний склад, а також якісний корм. Ставки мають бути абсолютно чистими», – пояснює власник.
Сьогодні на ринку Закарпаття зростає попит на велику рибу (три-чотири кілограми), оскільки її м’ясо, за словами Володимира Печко, візуально та смаково не відрізняється від норвезької риби. Сезонний попит зростає влітку на 30-40% завдяки туристичному сезону.
Грандіозний проєкт та нове партнерство
Наразі сімейне господарство активно продає рибу в ресторани та реалізує великі обсяги копченої продукції й ікри (гольця та форелі) через інтернет-магазин.
Рік тому Володимир Печко, ледь не покинувши справу через втрату води, несподівано знайшов інвестора, який допоміг відновити бізнес. У партнерстві розпочато будівництво нового потужного комплексу площею 2,5 гектари, яке матиме потужність до 250-300 тонн риби на рік. Там планується вирощувати форель, осетер, дунайський лосось, а також, можливо, буде ракова ферма. Запуск першого етапу заплановано на квітень наступного року.
Місія збереження: «Хобі дитинства»
Наразі над проєктом працює вся родина Печко (сам Володимир, дружина, син) та двоє найманих працівників. Однак для Володимира Печка ферма – це не лише комерція, а й особиста місія збереження екосистеми регіону.
Він приділяє багато часу збереженню аборигенних видів, які не вирощує на комерційній основі. Серед них — струг (струмкова форель) та дунайський лосось (головатиця), який є найбільшим лососем у Європі і виростає до 80 кг.
На фермі утримують самочок струга для інкубації, щоб випускати мальків у річки. Цей процес підприємець називає «хобі дитинства», щоб річки залишалися повноводними.
