На ужгородській ковзанці Ice Land відбулося завершальне тренування хокейної команди в цьому сезоні. Наразі це єдиний майданчик у місті з належними бортами та розмірами, проте його робота є сезонною, що дозволяє спортсменам тренуватися лише взимку.
Сьогодні в секції займаються діти віком від 7 до 17 років. Серед них чимало вимушених переселенців з міст, де хокейні традиції були сильнішими: Дніпра, Харкова та Запоріжжя. Окрім дітей, на лід виходять і дорослі гравці, зокрема представники команди «Ужгородські вовки», хоча через війну склад команд значно скоротився.
Попри коротку «льодовому зиму», цьогоріч команда встигла випробувати сили на міжнародному рівні, відвідавши турнір в Угорщині. Для більшості дітей це став перший досвід гри на повноцінній великій арені з професійним таймінгом та вболівальниками.
Тренер Валентин Одинцов, який взяв на себе виховання дітей під час війни, зазначає, що головна мета зараз – не дати виду спорту зникнути в регіоні.
«Хоча займатися лише по два місяці на рік – це дуже мало, ми намагаємося дати дітям максимум. За нашими вихованцями майбутнє, тому мусимо підтримувати цей драйв і розвивати хокей на Закарпатті. Ми вже повертали цей спорт до життя раніше, зробимо це і зараз», – каже Валентин Одинцов.
Попри обмежений час на льоду, гравці зберігають мотивацію. Для багатьох із них хокей є основним захопленням уже багато років.
Хокеїст Влад Дашко, який у спорті з чотирьох років, розповідає, що навіть за довгих перерв техніка гри залишається з гравцем.
«Зараз ми тренуємося тільки взимку, коли працює ковзанка. Якщо ти вже один раз навчився грати, то навички не забуваються, проте щоб ставати сильнішим, практики потрібно значно більше. Я продовжую займатися, бо мені це подобається з дитинства, навіть якщо зараз немає постійної команди для ігор», – каже спортсмен.
Хокейна спільнота сподівається на покращення інфраструктури в майбутньому, адже наявність критої арени дозволила б проводити повноцінні чемпіонати та залучати більше молоді до цього спорту.
