Засновниця мережі кондитерських «Ґаллія» Галина Репарюк активно досліджує автентичну кухню рідного краю. Навчалася на хіміка, здобула освіту технолога харчової промисловості та створила авторський торт «Ужанська долина».
Нині Галина ділиться віднайденими рецептами з читачами свого кулінарного блогу, реалізує різноманітні гастрономічні проєкти, а також працює над запуском нового авторського торта, який представить Перечин крізь призму його історії.
Підприємиця постійно доповнює асортимент кавʼярень новинками, а свої професійні навички вдосконалює під час навчань і спеціалізованих курсів.
Галина родом із високогірного села Чорна Тиса на Рахівщині, нині проживає на Великоберезнянщині. У своїх закладах в Ужгороді, Перечині та Великому Березному знайомить відвідувачів зі справжньою закарпатською випічкою та автентичними шитомині.
Від бізнесу до кондитерської справи
Закарпатка має вже понад 20 років підприємницького досвіду.
«Я прийшла в кондитерську справу з бізнесу. Здебільшого люди стають кондитерами, щоб створити власний бізнес, а я зробила навпаки. У Великому Березному мала франшизу відомої мережі кав’ярень. Так ми працювали понад 10 років. Відвідувачі часто запитували про солодке. Я спробувала відтворювати найпопулярніші тістечка за рецептами, доступними в інтернеті. Тестувала й готувала, адже любила цю справу всім серцем ще з дитинства. Однак відчувала, що потребую професійного розвитку», – розповідає пані Галина.
Раніше знайти якісну інформацію про відпрацьовані рецептури було непросто. Тому важливим етапом для Галини став місячний курс, який проводила одна з провідних кондитерок у Львові.
Згодом вона присвятила навчанню сотні годин, пройшла десятки курсів із різних технік, зокрема, у Києві, Львові та Чернівцях.
«Я відчуваю смак і знаю, як його створити. Можливо, цьому сприяє те, що я закінчила хімічний факультет УжНУ. Уже на п’ятому курсі була підприємицею», – зазначає кондитерка.
«Ужанська долина» – торт із локальних продуктів
Авторський торт «Ужанська долина» став гастрономічною візитівкою Великоберезнянщини та долини річки Уж. В основі десерту – свіжі ягоди й інші локальні продукти. Галина стала другою кондитеркою в області, яка створила тематичний торт, присвячений окремій території Закарпаття.
Два роки тому жінка опановувала класичну французьку кухню безпосередньо у Франції. Однак своє справжнє натхнення знайшла саме в місцевих продуктах і закарпатських смаках.
Навіть магістерську роботу під час навчання в Одеському національному технологічному університеті за спеціальністю технолога харчової промисловості вона присвятила дослідженню та створенню рецептури торта «Ужанська долина».
«Розробляла проєкт про те, як можна покращити смак продукту за допомогою шокової заморозки. Коли навчалася на курсах у Львові, ми готували торт із яфинами. З’ясувалося, що моя наставниця також дуже любила цю ягоду й вважала її недооціненою. Більшість людей віддають перевагу карамелі, згущеному молоку чи шоколаду. А моя мета полягала в тому, щоб створити торт без шоколаду зі знайомих продуктів», – розповідає Галина.
Назва торта виникла після переїзду Галини із сім’єю до Великого Березного. За словами підприємиці, вже в перший день на новому місці їй запам’яталася назва одного непримітного закладу. Саме тоді подумала, що ідею потрібно масштабувати, аби про долину річки Уж дізналося якомога більше людей.
«Мені хотілося експериментувати з текстурами. Спочатку намагалася поєднати все й одразу, але нічого не складалося. Потім подумала, чим би мене пригостили вдома, і тоді виникла картина: ґанок, миска сиру, горіхи та яфини», – згадує засновниця бренду.
Саме ці продукти стали основою авторського десерту. Тематичним є і пакування торта – на ньому зображена справжня лемківська вишивка.
«Мені наснився фрагмент рельєфної вишивки разом із голкою. Пригадала, що колись бачила таке зображення в одному з журналів. Почала шукати й знайшла: половина квітки була вишита, а інша залишалася незавершеною. Ми доопрацювали ідею та перенесли її на папір», – розповідає підприємиця.
Торт «Ужанська долина» Галина представила у 2020 році. Проте ще раніше, після публікації її задуму в одному з журналів, локальні продукти, зокрема яфини, почали активніше використовувати у випічці й інші кондитери. Так поступово сформувався тренд на тематичні торти, присвячені різним територіям Закарпаття.
Ще одна мрія Галини – організувати фестиваль локальних тортів Закарпаття та представити гастрономічні візитівки краю людям із різних областей України. Адже регіон уже має чимало десертів, присвячених окремим містам і туристичним локаціям.
Колаборації та нові формати
Галина реалізує різноманітні колаборації, долучається до закарпатських фестивалів та інших подій.
Одним із нещодавніх заходів у кав’ярні в Ужгороді став капінг, організований спільно з представниками Закарпатської фабрики кави. Учасники дегустували різні сорти й види кави, куштували десерти, знайомилися та спілкувалися. Захід зібрав чимало відвідувачів.
У серпні Галина планує провести ще одну подію – чаювання у форматі своєрідних закарпатських вечорниць.
Підприємиця має багато планів щодо розвитку нових напрямів. Нещодавно пройшла навчання з французької випічки, адже прагне розширити асортимент кондитерських хлібобулочними виробами. Також планує випікати вироби з листкового тіста з яфинами й лекваром та використовувати всі сезонні закарпатські ягоди і фрукти.
Кондитерка зазначає, що з часом її діяльність дедалі більше зосереджується на закарпатських шитомині – традиційній домашній випічці. Зокрема, готує кіфлики з лекваром.
Автетичні рецепти
Паралельно Галина веде кулінарний блог, адже дуже любить готувати за старовинними рецептами. Вона відтворює традиційні страви різних районів Закарпаття, але найбільше до вподоби кухня Гуцульщини. Серед таких страв – кулеша, голубці з квасної капусти, натина, скомирда, різні страви з гуцульської бринзи.
Часто це сезонні страви. Рецептами Галина активно ділиться зі своїми читачами.
«Мені часто пишуть люди, які живуть в еміграції – у Канаді, Новій Зеландії, Америці. Кажуть, що своїми рецептами я нагадую їм про дитинство та страви, які вони вже давно забули, адже колись їх готували бабусі. За кожною стравою стоїть людина, а не лише інгредієнти й рецепти. Саме тому автентична кухня така різноманітна: кожен готував на власний лад, відповідно до своїх можливостей і місця проживання», – розповідає Галина.
Відродження спадщини Йозефа Шнайдгена
Важливою частиною діяльності кондитерки є відродження лінійки десертів легендарного кондитера Йозефа Шнайдгена, який працював на Закарпатті у 1930-х роках та одним із перших відкрив кав’ярню-кондитерську в Ужгороді.
Тривалий час Йозеф Шнайдген проживав у Перечині та долучався до розвитку міста. На його честь Галина вирішила відродити торт «Добош». Над створенням цього десерту працює вже п’ять років. Розробляти проєкт почала у грудні 2021 року, однак реалізацію задуму відтермінував початок повномасштабного вторгнення.
«Я втілюю цей проєкт на честь людини, яка справді заслуговує на те, щоб про неї пам’ятали. Йозеф Шнайдген багато зробив для Перечина, зокрема свого часу збудував школу. Торт стане своєрідною історичною візитівкою міста. “Добош” – випічка з тонкими світлими коржами та шоколадним кремом. Десерт кондитер привіз із Європи на Закарпаття. Раніше він вважався справжнім делікатесом. Його готували раз на місяць для панів в Ужгороді. Це були невеликі тістечка, адже великий торт мало хто міг собі дозволити – усі продукти коштували дорого», – пояснює Галина.
На фірмовій коробці планують розмістити портрет кондитера, а також зберегти фрагмент рецепта, написаного рукою самого Йозефа.
Записник із рецептами кондитера віднайшли в його ж гаражі. Книгу передала Галині його родина. На пакуванні також буде коротка біографія Йозефа Шнайдгена.
Презентацію торта планують провести у вересні та приурочити до дня народження кондитера і Дня туризму.
Гастрономічна історія Закарпаття
Галина часто черпає натхнення і з дослідження закарпатської горянської гастрономії «”Висока” кухня, або В горах їстимуть добре» авторства закарпатського історика Романа Тодера.
«Для мене це видання – своєрідна біблія гастрономії Закарпаття. У ньому я знайшла підтвердження багатьох фактів про кулінарію, рецепти, давні назви, інвентар, яким користувалися на полонинах. Раніше, коли мама вживала певні слова, пов’язані з випічкою чи стравами, я думала, що це лише місцева вигадка. А в книзі побачила підтвердження того, що ті назви справді існували. Відродити рецепти – це передати не лише смак, а й емоцію, яку людина пережила в той момент», – наголошує Галина.
