Повномасштабна війна та тривалий стрес суттєво позначаються на ментальному здоров’ї дітей і підлітків. У таких умовах родина стає одним із ключових джерел емоційної підтримки, а щоденні прояви турботи – важливим чинником психологічної стійкості.
З огляду на це, компанія Rating Group провела опитування понад 1,5 тисячі підлітків віком 10-18 років і їхніх батьків, щоб дослідити, наскільки близькими є українські підлітки зі своїми батьками та як ця близькість впливає на їхній внутрішній стан.
Загалом емоційний зв’язок у більшості українських родин залишається доволі міцним – семеро з десяти підлітків відчувають сильний або дуже сильний емоційний контакт з батьками, тоді як помірний або слабкий зв’язок мають близько третини дітей. Водночас саме ця група виявляється найбільш уразливою з погляду психоемоційного стану: чим слабший контакт з батьками, тим вищий рівень стресу. Особливо різко ця залежність проявляється у старшій віковій групі 14-18 років, де слабкий зв’язок із родиною майже прямо корелює з високим рівнем емоційного напруження.
Крім того, важливим фактором є здатність дорослих розуміти внутрішній стан дитини. Більшість батьків переконані, що добре «зчитують» емоції своїх дітей, особливо позитивні. Натомість у розпізнаванні суму впевненість дещо нижча. Дані підлітків додають важливий контекст: 52% з них часто діляться з батьками власними переживаннями, тоді як 24% роблять це рідко.
Окремої уваги заслуговують прості, але важливі прояви любові та підтримки – спілкування та фізичний контакт. Дані дослідження показують чітку закономірність: підлітки, які часто розмовляють із батьками про свої переживання, значно частіше мають міцніший емоційний зв’язок із родиною. Ще сильніша залежність простежується у випадку обіймів. Серед дітей, які регулярно обіймаються з батьками, половина відчуває максимально міцний емоційний контакт, тоді як серед тих, кого обіймають рідко або не обіймають зовсім, таких лише 12%.
Загалом результати дослідження показують, що емоційна близькість у родині залишається одним із ключових чинників психологічної стійкості дітей та підлітків. Розмови, здатність говорити про почуття та звичайні обійми не є другорядними деталями виховання, а безпосередньо пов’язані з рівнем стресу, відчуттям безпеки та довіри.