Оксана Кричун народилася в Іршаві, але згодом переїхала до Ужгорода. Сьогодні працює стоматологом, проте віддушину знайшла в кулінарному блозі. Жінка відтворює на своїй кухні автентичні традиційні страви рідного району, які не лише зуміла зберегти, а й активно популяризує серед різних громад України та навіть за кордоном.
Рецепти пані Оксані передала бабуся Єва. Зокрема й давній перепис бобальків – традиційної страви, яку готують на Іршавщині на Святий вечір перед Різдвом.
Бобальки – пісна страва на основі дріжджового тіста, до якого додають воду, муку, цукор, трішки солі та олію. Після того, як тісто «виросте», з нього формують круглі кульки. Їх випікають, згодом заливають гарячою водою та перемішують із медом, додають родзинки, подріблені горіхи чи перетертий мак. Зазвичай цю страву споживали після основних страв як десерт.
«У нас на столі в Іршаві ніколи не було куті, тому що в нашому районі не росла рясно пшениця. Можливо, її готували в деяких районах, які ближче до Львівщини. У нас була пасуля, крумплі, кукурудза. Завжди готували капусту з грибами, або суп капусняк. Ще була колачанка, або, як ще кажуть, “пасуля мачати” чи “товчена пасуля”. Це паштет із фасолі, який їли з ріпляним токаном: відщипували шматок і макали в страву. Ще вечеря складалася з грибів, картоплі з цибулькою та узвару», – розповідає пані Оксана.
Родина за стіл на Святу вечерю сідала тоді, коли з’являлася перша зірка. Трапезу завжди починали з молитви, колядували, а вже згодом смакували страви, які були пісними.
Часто готували ще гомбовці з лекварем на пару, які особливо любили діти (уже на саме Різдво ласували ними з молоком). Зазвичай леквар був сливовий, оскільки на Іршавщині добре родили сливи.
Як розповідає пані Оксана, автентична закарпатська кухня була дуже простою. Серед таких страв – «кминкова половка». Її готують на основі кмину з додаванням зажарки на муці, олії, подається до столу з сухарями. Ця страва має корисні властивості, її часто готували для породіль, адже вона допомагала молодим мамам швидше увійти в ритм життя.
«Досліджую різні рецепти Закарпаття, мені цікаво, що і як готували в усіх районах. Особливо цінні для мене автентичні переписи, адже деякі рецепти сусідів насправді наші. Інші країни їх запозичили. Шукаю інформацію в обласній бібліотеці. Користуюся, зокрема, книгою за 1928 рік. Там проста сільська кухня, більшість людей з незвички, мабуть, і не їли б таке, але на цьому виросли наші бабусі й дідусі», – зазначає пані Оксана.
Інформацію отримує також від самих носіїв культури. Часто це підписники, які самі надсилають рецепти. Пані Оксана готує за ними, паралельно знімаючи відео, й надсилає авторам. Так комунікують та обмінюються досвідом.
«Я завжди кулінарила, особливо надихнулася відколи в TikTok дуже багато людей оцінили закарпатські рецепти. Люди кажуть, що мої відео повертають їх до спогадів дитинства, піднімають настрій. Часто надихають глядачів і самих відтворювати автентику», – зазначає блогерка.
Активно вести блог пані Оксана почала три роки тому. Велика прихильність від підписників у мережі TikTok (понад 100 тисяч людей) та Facebook (65 тисяч) почалася після публікації відео про «Дзябочку». Це суха пасуля з цибулькою, яку смажать на сковорідці з додаванням домашньої олії.
Як згадує блогерка, людям було цікаво побачити рецепти закарпатських страв, адже багато хто не бачив подібного. Були відгуки від читачів з різних країн, які емігрували за кордон, зокрема з Австралії та Канади, які ділилися спогадами, що таке готували їм у дитинстві. Тоді пані Оксана вирішила глибше зануритися в популяризацію традицій.
«Мій контент зараз не про рецепти, а про саме Закарпаття, про культуру, яка, на жаль, потрохи вмирає. Розповідаю в блозі про нашу вишивку, поезію, співанки, зрештою знайомлю людей із закарпатським діалектом», – зазначає блогерка.
Часто самі читачі ведуть дискусії щодо назв страв та інгредієнтів, адже в різних районах щось може відрізнятися. Вони діляться, як удосконалюють рецепти або готують на свій смак, і надсилають фото.
У кінці січня блогерка планує організувати унікальний майстер-клас, частину коштів із якого спрямує на ЗСУ. Разом зі своїми читачами, які приїдуть на Закарпаття з різних областей, спільно приготують три автентичні закарпатські страви. Учасники отримають також подарунки – власноруч приготовлені блогеркою авторські соуси, закуски керазити, «пасулю мачати».
Страви, які готуватимуть, обирають самі ж учасники. Серед найбільших запитів – рокот крумплі, гомбовці, сегединський, боблевеш, бограч.
«Я прагну наситити цей захід не просто технікою приготування. Хочу, аби учасники почули історію виникнення цих страв. Зрозуміли, чому саме такі назви. Ми будемо багато спілкуватися. Маю намір передати свою культуру і любов до Закарпаття, яку відчуваю всередині себе», – підсумовує пані Оксана.
