Театральна майстерність для кожного: шлях студії «Provocator»

В Ужгороді функціонує театральна студія «Provocator» — це творча платформа для дітей і дорослих, де вони навчаються акторській майстерності, мистецтву самовираження та публічних виступів.

Студія заснована у 2019 році професійним актором Любомиром Гелясом, а в 2020 вона отримала назву «Provocator», яка відображає її головну ідею — провокувати глядача на емоцію, цікавість і діалог.

Театральному мистецтву тут навчають дітей віком від шести до шістнадцяти років, також працюють групи для дорослих. Хтось приходить сюди, аби пов’язати життя з театром, інші, щоб подолати страх сцени, покращити комунікаційні навички чи просто спробувати щось нове.

Ідея створення такої ініціативи виникла органічно. Любомир працював актором у драмтеатрі, паралельно почав вести невеличку театральну групу. Згодом відчув великий запит на навчання від дітей та їхніх батьків. Вирішив створити студію, яка поступово перетворилась на повноцінний творчий простір. Цікаво, що на той момент в Ужгороді ще не було жодного подібного проєкту.

«Ще коли був студентом, мріяв створити таку студію, в якій буде менше недоліків, які помічав свого часу в системі навчання. Хотів навчати інших з розумінням і в добрій атмосфері, де має місце творчість», — розповідає засновник студії.

Любомир Геляс продовжив акторське коріння: дідусь Ярослав був головним режисером Закарпатського обласного музично-драматичного театру, бабуся Майя — заслужена артистка України, батьки також були акторами. У 16 років Любомир вступив на режисерський факультет Ужгородського коледжу культури і мистецтв (нині — академія), а згодом продовжив навчання у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого.

За шість років існування через студію «Provocator» пройшло понад 500 учнів, з них близько 70 — дорослих. Кожен учень, незалежно від віку, в результаті навчання грає у виставі. Загалом у студії поставлено понад 20 дитячих і 13 дорослих вистав.

Деякі з випускників уже стали студентами театральних академій, а дехто — викладачами самої ж студії. Одна з учениць, наприклад, вступила до університету ім. Карпенка-Карого з найвищим прохідним балом і навчається там на бюджеті.

Основне фінансування отримують від оплат за навчання. Не мають спонсорів та грантів. Це дає студії свободу у виборі репертуару й підходів до викладання.

«Ми не залежимо ні від кого. Тому можемо працювати з тими темами, які самі вважаємо актуальними. Працюємо чесно, відкрито і від душі. У державному театрі рідко вдається грати більше однієї ролі. У нас усе навпаки: актори мають змогу проявити себе в кількох образах в одній виставі. Це неймовірний досвід», — пояснює директор.

Утім, студія стикається й з викликами. Найбільші труднощі пов’язані з фінансуванням театральних постановок. Наприклад, доросла вистава «За зачиненими дверима» обійшлася в 75 000 гривень, тоді як зібрати вдалося лише 17 000. У середньому вартість дорослої вистави становить близько 55 000 гривень, дитячі проєкти потребують менше коштів.

Найбільше витрат іде на створення декорацій, костюмів, афіш та організацію фотосесій. Частину костюмів учасники приносять самі, інші виготовляються на замовлення. Наприклад, для вистави «Дім Бернарди Альби» було створено понад 20 сценічних образів.

Студія має власну сцену, яку колектив повністю відремонтував самостійно: купили світло, звук, створили сучасний простір замість радянської сцени без куліс.

На виставах Провокатора фіксували аншлаги, адже на одну премʼєру прийшло понад 150 глядачів. Згодом вирішили обмежити кількість відвідувачів до 120 людей, аби забезпечити комфорт як для акторів, так і для публіки.

«Ми не просто навчаємо акторської майстерності — ми будуємо спільноту, в якій кожен має голос. І тут кожен може вийти на сцену. Почуватися при цьому впевнено та щиро», — підсумовує Любомир Геляс.