Понад пів сотні історично цінних артефактів доби пізнього Середньовіччя та раннього нового часу виявили майбутні археологи під час розкопок середньовічної церкви, що на території Ужгородського замку.
Цьогоріч 30 студентів-першокурсників факультету історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету упродовж трьох тижнів проходили археологічну практику на базі Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького. Роботи розпочалися ще у червні. Під час практики молодь не лише опановувала методику археологічних досліджень, а й вивчала особливості історії храму, місцевого населення, а також тогочасної фунеральної культури краю.
Перша практика студентів УжНУ на території замкової церкви відбулася ще у 2018 році. Саме тоді тут розпочали систематичні дослідження. Цього сезону археологи виявили срібні та мідні монети, хрестики, ґудзики, вервички, медальйони, зокрема з символікою ордену єзуїтів. Загалом знахідки датуються XІІ – XVIIІ століттями.
«Упродовж року студенти вивчають предмети археологічного спрямування, однак теорія має підкріплюватися практичними заняттями. Молодь повинна зрозуміти, як відбувається зняття культурного шару, виявлення артефактів та їхня фіксація. В археології будь-який предмет, навіть не дуже показовий з погляду коштовності, може дати суттєві свідчення. Це стосується навіть уламків кераміки.
Надзвичайно важливо, як предмет лежить у землі та де саме його виявили. Нам цінно знайти артефакт у його початковому, недоторканому положенні. Тоді він допомагає датувати і культурний шар, і сам об’єкт», – пояснює завідувач кафедри археології, етнології та культурології факультету історії та міжнародних відносин УжНУ Володимир Мойжес.
За словами дослідника, важливими для археологів є й поховання, адже в минулому людей нерідко ховали разом із певними предметами – деталями одягу, прикрасами чи іншими речами, характерними для поховального обряду. Найбільшу цінність мають поховання, які збереглися в первісному стані. У такому разі дослідники можуть визначити, у якому шарі та на якій глибині вони містилися, що знаходилося над і під ними, а відтак точніше встановити відповідні датування.
Кожне виявлене поховання проходить антропологічне дослідження. Фахівці встановлюють стать і приблизний вік людини, досліджують можливі фізичні особливості, сліди травм і захворювань.
Такі дослідження проводять у співпраці з фахівцями відділу біоархеології Інституту археології НАН України. Це дозволяє отримати додаткову інформацію не лише про окрему людину, а й про населення, яке проживало на цій території у певний історичний період.
За всі роки досліджень у межах замкової церкви археологи зафіксували рештки близько 200 людей. Частина поховань збереглася повністю, інші – лише частково або у вигляді окремих фрагментів кісток та черепів. Значна кількість поховань пояснюється тим, що раніше в храмі та навколо нього розташовувався цвинтар.
Під час багаторічних розкопок дослідники також знаходили матеріали, які свідчать про значно давніше освоєння території, ніж час функціонування самої церкви. Зокрема, виявлені знахідки XI – XIII століття. Є й матеріали, які дослідники попередньо відносять і до другої половини X століття. Це може свідчити про існування на цій території середньовічного городища.
Цього року роботи проводили на порівняно невеликій ділянці. Після завершення польового сезону на території розкопок проводять консерваційні роботи. Досліджені ділянки засипають, щоб не залишати відкритими фундаменти та стіни, які під впливом опадів і температурних перепадів можуть руйнуватися. Археологам допомагають волонтери та учасники літньої школи «Юний археолог» (керівник Олександр Дзембас) Закарпатського обласного центру дитячої та юнацької творчості «ПАДІЮН».
«Пам’ятка ще повністю не досліджена. Якщо в майбутньому буде запланована музеєфікація цього об’єкта, потрібно буде розкрити всі його фундаменти. Тож роботи тут ще не на один рік. Водночас такий обʼєкт не завжди потрібно розкопувати на сто відсотків. Перед кожним сезоном ми ставимо конкретні дослідницькі питання: коли була зведена певна частина споруди, як вона функціонувала, як змінювалася. У процесі можуть виникати й нові питання, і тоді ми визначаємо, яку саме ділянку необхідно дослідити. Тому щороку працюємо на іншій частині пам’ятки», – зазначає Володимир.
Перед початком розкопок студенти обов’язково проходять інструктаж: їм пояснюють правила безпеки, роботу з інструментами та методику зняття культурного шару. Як правило, ґрунт знімають поступово – шарами приблизно по 10-15 сантиметрів.
Кожну знахідку одразу фіксують. Територія розкопу поділена на квадрати, а місце виявлення предмета позначають на плані. Таким чином археологи можуть точно відтворити його положення у культурному шарі.
Після цього артефакти передають на очищення та консервацію. Частиною цієї роботи займається безпосередньо Володимир Мойжес, який також викладає курс з реставрації в Закарпатській академії мистецтв. Предмет необхідно очистити, законсервувати та належним чином опрацювати. Повний цикл дослідження окремих знахідок може тривати рік-півтора.
Кожен артефакт фотографують у кількох ракурсах, зважують, вимірюють та замальовують. За потреби проводять аналіз металу чи інших матеріалів, шукають аналогії, визначають датування та функціональне призначення предмета. Лише після цього дослідники переходять до його історичної інтерпретації.
Більшу частину знахідок із замкової церкви можна побачити в експозиції Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.
Володимир Мойжес має досвід досліджень не лише на Закарпатті, а й за кордоном, зокрема у Словаччині. Водночас, за його словами, у регіоні відчувається нестача кваліфікованих археологів, хоча професія залишається затребуваною. Археологічні дослідження та експертизи необхідні, зокрема, під час будівництва в історичних частинах населених пунктів, зміни цільового призначення окремих земельних ділянок та реалізації інших проєктів на територіях, де можуть міститися об’єкти культурної спадщини.
«У нас є значна кількість пам’яток, де можна проводити археологічні дослідження. Водночас через повномасштабне вторгнення на значній частині території України такі роботи зараз неможливі, тому окремі університети не мають змоги організовувати археологічну практику у своїх регіонах. Минулого року до нас приїжджали студенти Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна і проходили археологічну практику в нашому краї», – розповідає дослідник.
Систематичні дослідження замків Закарпаття експедиція Ужгородського національного університету проводить із 2007 року. За цей час археологи працювали практично в усіх замках краю.
Одним із найбагатших на археологічний матеріал Володимир Мойжес називає Королівський замок у селищі Королево, де вдалося дослідити кілька приміщень. Значний потенціал має й Середнянський замок, адже значна частина споруд досі прихована під землею. Йдеться про залишки стін, приміщень, господарських споруд та оборонної системи на території площею близько двох гектарів.
У майбутньому археологи хотіли б активніше досліджувати й Мукачівський замок. Однак найбільш перспективні для розкопок ділянки розташовані у місцях, де проведення робіт може суттєво обмежити доступ відвідувачів.
Цьогорічний польовий сезон в Ужгородському замку вже завершився. Продовжити археологічні дослідження руїн церкви, що на території Ужгородського замку планують наступного літа.
