У селі Тур’ї Ремети, що на Перечинщині, Владислав Симочко разом із родиною вирощують часник, частину якого переробляють на різноманітні закуски, приправи та мариновану продукцію. Сьогодні під брендом «Турянський часник» виготовляють понад десяток видів продукції, а придбати її можна на ярмарках, у крафтових магазинах та безпосередньо у виробників.
Сімейна справа почалася у 2014 році. Тоді Владислав разом із двоюрідним братом, який повернувся із Севастополя, вирішили спробувати заробляти на вирощуванні часнику. У батька Владислава залишився земельний пай, і саме на цій землі почали вирощувати перші врожаї.
«Тоді часник був по сто гривень за кілограм. Ми подумали, що це дуже хороша ціна, і вирішили спробувати. Першого року посадили два гектари», – розповідає Владислав Симочко.
Наступного року площу збільшили до восьми гектарів. Однак саме тоді господарі зіткнулися з першою серйозною проблемою – через значний імпорт часнику ціна на українському ринку впала майже вдвічі. Вирощений урожай уже не приносив очікуваного прибутку, а вкладені кошти повернути не вдалося.
Від невдалого сезону до маринованого часнику
Водночас повністю відмовлятися від справи не хотілося. Тоді Владислав почав шукати спосіб зробити так, щоб часник можна було продавати не лише протягом кількох місяців після збору врожаю, а фактично цілий рік. Так у подружжя виникла ідея переробляти його.
Перші партії маринованого часнику почали робити у 2016 році. Спочатку експериментували з кількома варіантами, а згодом почали додавати нові інгредієнти та способи приготування. Так поступово сформувався асортимент «Турянського часнику», який сьогодні налічує близько 15 видів продукції.
«Ми зрозуміли, що треба зробити так, щоб часник можна було продавати протягом усього року. Почали з маринування, а далі вже поступово вигадували нові варіанти», – розповідає Владислав Симочко.
Від збору врожаю до готової продукції
Сьогодні площа посадок становить приблизно 2,5-3 гектари. Точну кількість рослин господарі не визначають лише за площею, адже відстань між зубками та рядами може відрізнятися залежно від сорту й способу посадки.
Збір врожаю припадає переважно на липень, хоча конкретні терміни залежать від погоди. Після викопування часник одразу обрізають на полі, залишаючи приблизно 7-10 сантиметрів стебла. Потім його кілька днів сушать і переносять у приміщення, де продовжують просушування та провітрювання.
Після цього часник сортують і зберігають у прохолодному, темному та добре провітрюваному місці зі стабільною температурою та вологістю. За словами Владислава, правильне зберігання важливе не лише для якості, а й для того, щоб часник зберігав товарний вигляд якомога довше.
«Зібрати часник – це фактично лише половина роботи. Його треба правильно обрізати, просушити, зберігати, а вже потім переробляти або продавати», – пояснює він.
Сімейне виробництво
Основна робота з переробки припадає на Марину. Вона чистить часник, готує його до маринування та займається виготовленням готової продукції. Робота починається влітку і може тривати до січня, коли завершують основні запаси та замовлення.
Обсяги залежать від виду продукції. Лише за день Марина може почистити близько сотні головок часнику. Далі продукт проходить підготовку до маринування, сушіння чи іншої переробки.
До роботи поступово долучаються й інші члени родини. За словами подружжя, у виробництві кожен має свою функцію – хтось займається сушінням, хтось підготовкою продукції, хтось допомагає з іншими етапами. Саме тому «Турянський часник» залишається сімейною справою.
«Ми вже разом усе це робимо. У кожного є своя робота», – каже Марина.
Маринований, сушений та у вигляді закусок
Асортимент «Турянського часнику» сьогодні значно ширший за звичайний маринований часник. Є варіанти зі сливами, лавандою, солодким та гострим перцем, а також мариновані часникові стрілки.
Окремий напрям – сушена продукція. Подружжя виготовляє сушений часник, часникову сіль, а також суміші з базиліком та червоним перцем. Частину продукції роблять із часникових стрілок, які також використовують для приготування різних закусок.
Є у виробників і тушкований часник та стрілки, а також часникові помазанки. Їх можна використовувати як самостійну закуску або додавати до інших страв. За словами Марини, частина нових продуктів з’являється тоді, коли потрібно знайти застосування часнику, який не має достатньо привабливого вигляду для продажу цілими головками.
Від ярмарків до крафтових магазинів
Продають продукцію не лише в Перечині. Владислав регулярно бере участь у сільськогосподарських ярмарках, зокрема в Ужгороді, де покупці поступово стали постійними клієнтами.
Частину продукції реалізують через крафтові магазини на Закарпатті. Покупці також замовляють часник та готові продукти через соціальні мережі, а замовлення відправляють поштою.
За словами Владислава, ярмарки для них стали не лише місцем продажу. Саме там продукцію часто вперше пробують туристи, після чого вже замовляють її повторно. Серед постійних покупців є люди з різних міст України, які познайомилися з «Турянським часником» під час подорожей Закарпаттям.
«Ми їздили на фестивалі не тільки заради продажів. Люди приїжджали з Києва, Львова, пробували, купували, а потім уже телефонували й замовляли знову», – розповідає Владислав.
Окрім продукції в банках та упаковках, подружжя виготовляє часникові букети. Вони мають радше подарунковий формат і особливо популярні на ярмарках. За задумом виробників, такий букет може стати альтернативою звичайному подарунку, а після висихання часник із нього можна використовувати за призначенням.
Нові рецепти з’являються щороку
Асортимент «Турянського часнику» не є сталим. Подружжя продовжує експериментувати з поєднаннями та способами переробки, орієнтуючись як на власні ідеї, так і на побажання покупців.
Деякі продукти з’явилися саме після запитів клієнтів. Наприклад, покупці просили сушений часник із базиліком або перцем, і згодом такі варіанти додали до асортименту.
Владислав та Марина кажуть, що остаточно зупинятися на вже створених рецептах не планують. Поки є часник і можливість експериментувати, у сімейному виробництві продовжують шукати нові способи його використання.
«Щороку щось пробуємо придумати нове. Хочеться, щоб із часнику можна було зробити більше, ніж просто продати його як головку», – говорить Владислав.
Сьогодні «Турянський часник» поєднує два напрямки – вирощування та переробку. Частину врожаю продають свіжою, а частину перетворюють на продукцію, яку можна зберігати та споживати протягом року. Для Владислава та Марини це вже не просто вирощування сільськогосподарської культури, а сімейна справа, яка поступово розвивається разом із новими рецептами та запитами покупців.
