У селі Ярок на Ужгородщині серед виноградників і традиційних для Закарпаття культур розташувалася незвична плантація. Тут підприємець Павло Карпенко вирощує інжир, який для більшості українців досі залишається екзотикою. Сьогодні господарство «Сонячний інжир» налічує близько тисячі кущів, а продукцію звідси відправляють у різні куточки України.
На відміну від багатьох фермерських проєктів, ця історія починалася не як бізнес. Понад п’ятнадцять років тому Павло Карпенко просто захопився вирощуванням інжиру. Згодом захоплення переросло у справу, яка нині займає десятки соток землі та щороку дає дедалі більший урожай.
Від кількох кущів до власної плантації
Промисловим вирощуванням інжиру господар почав займатися відносно недавно. За його словами, перші кроки у цьому напрямку зробили у 2020-2021 роках, а вже на початку повномасштабної війни заклали першу плантацію.
Спочатку під інжир відвели 15 соток землі. Попри складний для країни період, господарство продовжило розвиватися. Згодом з’явилися нові ділянки, а сьогодні під культурою вже близько 30 соток.
Наразі на плантації росте близько тисячі кущів основного сорту ізраїльської селекції, який розрахований насамперед на отримання плодів. Водночас тут створили й невеликий маточник, де випробовують різні сорти інжиру, тож господарство реалізує й саджанці, які замовляють покупці з різних областей країни.
«У нас є близько ста сортів інжиру. Частину ми перевіряємо на придатність до промислового вирощування в наших умовах, а частину використовуємо для виробництва саджанців. Є сорти, які добре почуваються навіть у північних регіонах України, тому люди можуть вирощувати інжир навіть на Харківщині та смакувати власні плоди», – розповідає Павло Карпенко.
Сонце, парники та крапельний полив
Інжир залишається теплолюбною культурою, тому потребує особливого догляду. Павло Карпенко каже, що головна вимога для гарного врожаю – достатня кількість сонця.
Чим більше світла отримує рослина, тим швидше достигають плоди та тим кращими є їхні смакові характеристики. Водночас інжир не можна назвати морозостійкою культурою. Саме тому взимку плантацію доводиться ретельно укривати.
«Наш основний сорт витримує приблизно до мінус семи градусів. Тому на зиму ми його повністю закриваємо й утеплюємо. Весною відкриваємо поступово. Поки існує ризик заморозків, кущі перебувають під мініпарниками. Це не лише захищає рослини, а й допомагає їм швидше розпочати вегетацію», – пояснює підприємець.
Ще одним викликом стає нестача опадів. За словами господаря, цього літа в їхній частині Закарпаття дощів майже не було, тому рослини рятує свердловина та система крапельного поливу.
Саме завдяки регулярному зволоженню вдалося забезпечити нормальне формування плодів. Якщо погодні умови залишатимуться сприятливими, цього року тут розраховують зібрати близько двох тонн інжиру.
Інжир із Закарпаття для всієї України
Хоча Закарпаття традиційно вважається одним із небагатьох регіонів України, де інжир можна зустріти навіть у приватних дворах, основний ринок збуту для господарства знаходиться за межами області.
За словами Павла Карпенка, більша частина врожаю вирушає до інших регіонів країни через служби доставки. Саме там інтерес до свіжого інжиру значно вищий, адже багато людей ніколи не куштували плоди, вирощені в Україні.
Сезон збору розпочинається наприкінці серпня та триває до перших сильних заморозків. Особливість культури полягає в тому, що плоди достигають поступово, тому збір урожаю триває кілька місяців.
Ставка на сучасні технології вирощування
У господарстві кажуть, що під час розвитку плантації вирішили не орієнтуватися на старі радянські підходи до вирощування інжиру. Замість цього вивчають сучасний досвід Японії та Південної Кореї.
Саме ці країни, на думку Павла Карпенка, мають кліматичні умови, ближчі до закарпатських, ніж середземноморські регіони Європи. Тому місцеві аграрії уважно стежать за науковими дослідженнями та технологіями, які використовують азійські виробники.
Такий підхід не завжди знаходить підтримку в інтернеті. Господар згадує, що після публікацій про схему висадки кущів та особливості догляду доводилося вислуховувати чимало критики. Втім переконаний: найкращий аргумент – результат.
«Багато хто нам пише, що такі плантації можуть бути десь в Іспанії, Португалії чи Японії, але точно не в Україні. А ми хочемо показати, що це реально. Ми працюємо тут, розвиваємо цю справу в Україні й доводимо, що інжир може рости не лише в теплих країнах, а й на Закарпатті», – підсумовує Павло Карпенко.
